Профілактика попередження мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку.
Чиста мова дошкільнят – бажання для багатьох батьків. Це і вірно, адже ті дефекти вимови звуків, які у дитини 2-3 років природні і милі, після 4-5 років вже стають логопедичною проблемою. В період розвитку мовлення вимова малюка завжди недосконала. Це зумовлено, по-перше, недостатньою розвиненістю м'язів та рухливості мовних органів (язика, нижньої щелепи, губ, м'якого піднебіння), і, по-друге, фонематичним слухом, що знаходиться на стадії формування (фонематичний слух - це здатність сприймати і диференціювати всі звуки мови). До 4-5 років в нормі всі ці недосконалості проходять самі собою, дитина освоює вимову всіх звуків і правильне використання. Але нерідко буває й так, що дефекти вимови не виправляються природно до цього віку і приймають форму стійкого порушення.
Найпоширенішими вадами мовлення у дітей дошкільного віку є:
Ця категорія дітей переважно відвідує загально-розвиваючи групи дошкільного закладу, що в свою чергу, потребує підвищеної уваги з боку педагогів та батьків. Щоб зменшити кількість дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку в старшому віці, необхідна профілактична робота з дітьми з раннього віку.
Деякі вади мовлення можливо усунути в умовах дошкільного закладу, створивши певні умови для виховання звукової культури мовлення, виконуючи завдання і зміст роботи з програми «Дитина».
Розглянемо формування звуковимови в нормальному онтогенезі згідно програми «Дитина»:
· дітей третього року життя вчимо чітко вимовляти деякі голосні звуки (а, о, у, е, и, і) та приголосні (п, б, т, д, г, к, м, н) звуки рідної мови. Розрізняти та вимовляти звуки: з, с, в, ф, ж, ш, г. Починаємо проводити роботу над виразністю мовлення (з різною силою голосу). Але дослідження Ю.А. Аркіна, В.І. Бельтюкова, Н.В. Мікляєвої вказують на те, що у 2-3 річних дітей закономірна певна недосконалість звуковимови, пом’якшення приголосних, нечітка вимова слів з пропуском певних звуків.
· З дітьми 3 та 4 ріку життя відпрацьовують чітку вимову усіх звуків рідної мови ( виключаються тільки шиплячі і сонорні звуки, найбільш важкі для вимови), удосконалюють фонематичний слух, слухову увагу, мовленнєве дихання, артикуляційний апарат.
· До 5 років у більшості дошкільників завершується процес оволодіння звуками. Діти активно звертають увагу на звукове оформлення слів, формують навички звукового аналізу.
· До кінця 6 року життя дитина правильно вимовляє всі звуки, чітко відтворює більшість слів рідної мови.
Виховання звукової культури мовлення-це не тільки відпрацювання правильної вимови, хоча це завдання є одним з головних. Виховання звукової культури передбачає:
• формування правильної звуковимови і слово-вимови, для чого необхідно розвиток фонематичного слуху, мовного дихання, моторики артикуляційного апарату;
• виховання орфоепічно правильно говорити - вміння говорити згідно з нормами літературної вимови;
• формування виразності мовлення - володіння засобами мовної виразності передбачає вміння користуватися висотою і силою голосу, темпом і ритмом мови, паузами, різноманітними інтонаціями;
• різноманітними інтонаціями;
• вироблення дикції - виразной вимови кожного звуку і слова окремо, а також фрази в цілому;.
Постановка правильної звуковимови тісно пов'язана з виробленням кращої координації органів артикуляційного апарату дітей.
Все більш дітей зустрічається з порушенням вимови голосних звуків, тому що немає координації в артикуляції. Для того щоб мова була чіткою і ясною, діти повинні навчитися добре відкривати рот. Голосні звуки є тім фундаментом, на якому базується уся робота по розвитку фонематичних процесів у дітей. Чітка вимова голосних і найбільш простих за артикуляцією приголосних звуків у багатьох випадках сприяють появі у дитини більш складних по артикуляції звуків. Наприклад, чітка вимова звуків о, у багато в чому зумовлює появу у дитини шиплячих ш, ч, щ, ж; положення язика при голосних і, е, подібно положенню мови при артикуляції с, з.
Щільне змикання губ сприяє чіткої вимові звуків м, п, б і т.п., вимова ф, в - свистячих з, с та сонорного л; при вимові звуків т, д, н язик перебуває за верхніми зубами, як і при звуках ш, ж і сонорних р, л.
Уточнення вимови звука (відпрацювання вимови ізольованого звуку і звуконаслідування). Щоб можна було краще запам’ятати та у подальшому легше відтворити звуки, що вивчаються, можна використовувати «Звуко-рухову абетку»(використовуємо слуховий та руховий аналізатори). В абетці кожен звук поєднується з відповідним рухом. Малюки виконують вправи з допомогою дорослого, діти п’ятого року життя –за наслідуванням, а старші дошкільники можуть виконувати вправи за словесною інструкцією дорослого та пропонувати власні варіанти. Майже всі звуки легко співвідносяться з реальним об'єктом.
Спеціальні рухові вправи для м'язів мовного апарату необхідні так само, як загальна гімнастика необхідна для нормального розвитку організму. Артикуляційна гімнастика не має залишатися надбанням тільки вчителів вузької спеціалізації – логопедів. Вона повинна бути в арсеналі кожного вихователя, батьків, важливою складовою цілого комплексу заходів, спрямованих на подолання мовленнєвих вад і виховання правильної вимови звуків. Артикуляційна гімнастика проводиться у другій молодшій, середній та старшій групах.
Для кращого виконання вправ пропоную використовувати вправи в картинках, у віршах, інтерактивну артикуляційну гімнастику (КТ).
Причинами, котрі зумовлюють проведення артикуляційної гімнастики, є:
1. Заняття артикуляційною гімнастикою попереджують виникнення порушень мовлення у дітей і діти самі можуть навчитися говорити чисто і правильно, без допомоги фахівця.
2. Діти з порушенням мовлення зможуть швидше подолати свої мовленнєві вади.
3. Вправи артикуляційної гімнастики допоможуть усім – і дітям і дорослим-навчитися говорити правильно, чітко і красиво.
З дітьми вправи проводять в ігрової формі.
Звуки мови утворюються при видиху, тому важливою умовою правильного мовлення є плавний видих тачітка артикуляція. Дихальний апарат дошкільника ще розвинений погано, у нього слабкий вдих і такий же видих. У цьому випадку буває діти говорять тихо, нечітко і рідко договорюють фразу до кінця. Іноді, намагаючись встигнути сказати потрібні слова на вдиху, малюк говорить швидко, дріботить, від чого страждає інтонація, не дотримується розстановки логічних пауз. Тому і виникає необхідність розвивати мовне дихання у дітей.
Виконуючи дихальні вправи, необхідно розуміти, що ці заняття можуть швидко втомити дитину і навіть викликати у нього запаморочення, тому бажано дотримуватися декількох простих правил:
Виконання вправ має відбуватися протягом 3-6 хвилин. Кількість хвилин залежить від віку дітей. Малюкам двох-трьох років вправи потрібно робити протягом 3 хвилин.
o Ігри та вправи повинні проводитися в добре провітрюваному приміщенні з достатньою кількістю свіжого повітря.
o Заняття з дихальної гімнастики потрібно проводити до прийому їжі.
Для розвитку мовленнєвого дихання пропоную ігри: «Розчисти доріжку»(ІКТ), «Зажини м’яч у ворота», «Дудочка», «Листочки», «Вітерець», «Футбол», «Привіт», «Чарівний стаканчик», «Квітка».
Великий вплив на формування культури мовлення робить вихователь, тому мова вихователів має бути взірцем для наслідування. Вони повинні розмовляти з помірною силою голосу, повільно, чітко та виразно вимовляти усі звуки в словах, робити логічні паузи. Під час роботи з формування звукової сторони мовлення вихователі можуть використовувати деякі логопедичні прийоми, так само як і логопед, окрім усунення мовленнєвих порушень, займатися пропедевтичною роботою, спрямованої на попередження вад мовлення.
